Вадя Ротор – офіційний сайт / з 2008 / The official web-site – Vadia Rotor
|
ART-ФОРУМ Дизайн |
Публікації про Вадю Ротора |
Рецензія на роман Ваді Ротора «∞»
опублікована в газеті
«Літературна Україна»:
Роман «Нескінченність» Ваді Ротора, написаний у жанрі фентезі, в однаковій
мірі як експериментальний, так і пробний. Авторові цікаво знайти реакцію
читачів: з’ява кники (у видавництві «Український письменник»), певна річ,
викликає неабиякі емоції у самого автора і вимагає відповідного авто
реагування. Цей пошуковий процес, зрештою, веде до самовдосконалення, до
віднайдення власного місця в безмежному літературному просторі, де маскультура
сусідує з класикою, позасюжетні духовні шукання - з вигадливим прагматизмом
детективних та пригодницьких історій, перенасиченість книжкового ринку – з
невтомним читацьким голодом.
Зміст «Нескінченності» простий (хоч подекуди має ірраціональні
розгалуження): юна білоруска Катерина, розумниця і дайвінгістка з волі
провидіння потрапляє до Франції на загадковий острів, власник якого - на перший
позір, звичайна людина, - насправді є страхітливою почварою (батьковбивця і
патологічний садист), а проте, як класичний монстр, має хворобливий потяг до
високотехнологічних наукових досягнень, звичайно ж, задля осібного панування в
цьому нудному та недосконалому світі. У надрах острова, подалі від стороннього
ока, він споруджує Машину Часу у вигляді велетенської розгонистої дзиґи, яка,
на відміну від швейцарського колайдера, вже тепер здатна утворювати «чорні
діри» і згустки антиматерії…
Карколомні пригоди, нерівна, але врешті-решт переможна боротьба зі злом –
все це уподібнює нашу Катерину до кінематографічної Баффі – переможниці
вампірів. Дозволю собі пофантазувати і уявою звести їх віч-на-віч десь на
нейтральній території, приміром, на індонезійському острові Кракатау, біля
пробудженого вулкану, аби вони нарешті поділили сфери впливу: Баффі опікувалась
англо-саксами та романо-германцями, а Катерина – словянською частиною світу –
адже в нас також є безліч своїх маніяків, вампірів та різних почвар, що й досі
лишаються ніби «безхозними»… А ще мені особисто як читачу було б цікаво, якби
автор викликав із потойбіччя Ф.Достоєвського та Афанасія Фета – хай би
довершили дискусію про те, що важливіше для людства: Лісабонський землетрус чи
поетичні рядки – «шёпот, робкое дыханье, трели соловья»…
Через Інтернет (персональний сайт – www.vadiarotor,tv) можна ознайомитися з деякими оповіданнями автора, написаними в іншій
стилістиці. Це, вочевидь, якийсь другий шлях. Третій – у професійній
зацікавленості автора кінематографом.
Не можна стверджувати, що Вадя Ротор стоїть на роздоріжжі. Мабуть,ще на
підході до нього, із правом вільного вибору – найціннішим, що дано людині.
Ігрова складова роману «Нескінченність» (не так за Стівеном Кінгом, як за Чаком
Паланюком) дозволяє автору в наступній (вже запланованій) книжці перемістити
героїв і персонажів на вищий рівень, а самому автору сягнути вищого ступеню
художності. Принаймні для цього є всі необхідні ресурси – і комп’ютерні, і
людські – молодече завзяття, розкутість, гарна уява, вміння долати труднощі, а
також творчий потенціал.
Володимир Назаренко
